Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/14337/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів: Грейц К.В., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.11.2015у справі№ 910/14337/15господарського судуміста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"доПриватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"провідшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у сумі 5 392,50 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Сташків Р.Б.) від 08.07.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Ільєнок Т.В., судді - Скрипка І.М., Яковлєв М.Л.) від 17.11.2016 у справі № 910/14337/15 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.993 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст.82, 11128 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Європейський страховий альянс" про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, а також нарахованих на заборгованість 3% річних та інфляційних втрат, разом у сумі 5 392,50 грн, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не повністю відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Судами встановлено таке.

18.11.2013 по вул. Чупринки - І. Левицького, у м. Львові, була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля "Шкода", д.р.н. НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_5, з автомобілем "Хонда", д.р.н. НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_6 Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем "Шкода", д.р.н. НОМЕР_1, виїхав на головну дорогу не пропустивши інший автомобіль, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Хонда", д.р.н. НОМЕР_2, чим порушив п.2.1. ДОТ 1 ПДР України, що підтверджено Довідкою ДАІ про обставини ДТП.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Хонда", д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_7 на праві власності, був під керуванням водія ОСОБА_6 на час ДТП, та який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування).

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, позивачем було складено страхові акти, відповідно до яких позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 7423,87 грн, що підтверджується залученими до справи платіжними дорученнями від 20.03.2014 №3137 на суму - 2653,20 грн (а.с.33), від 13.01.2014 № 245 на суму - 4 770,67 грн (а.с.34).

На доведення обґрунтованості страхової виплати позивачем до позову додані:

- рахунки ремонтного СТО застрахованого автомобіля (а.с.21-23): від 22.11.2013 на суму 2507 грн, від 22.11.2013 на суму 3427,42 грн, від 30.01.2014 на суму 4473,90 грн;

- звіт оцінювача від 17.12.2013, яким встановлена вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля - 4380,29 грн, при цьому коефіцієнт зносу деталей - 0,46.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди правомірно виходили із такого.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "Шкода", д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_5, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП встановлено залученою до матеріалів справи постановою районного суду.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5, як особи, яка експлуатує автомобіль "Шкода", д.р.н. НОМЕР_1, на законних підставах, була застрахована відповідачем на підставі Договору (Полісу) №АС/4488174 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн, франшиза - 0 грн). Отже, відповідач є особою на яку вказаним Полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "Шкода", д.р.н. НОМЕР_1, на час ДТП.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Судами встановлено, що відповідачем були частково визнані, ще до подачі даного позову, пред'явлені до нього позивачем вимоги на суму 4 380,29 грн - виходячи з встановленої звітом оцінювача від 17.12.2013 вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля - 4380,29 грн, з урахуванням встановленого оцінювачем коефіцієнт зносу деталей - 0,46.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля про встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.

За оцінкою судів докази у справі засвідчують, що позивачем не спростовано перед судом належними засобами доказування в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України висновок оцінювача по встановленню коефіцієнту зносу деталей застрахованого автомобіля.

Про призначення судової експертизи з порядку ст.41 ГПК України позивач клопотання не заявляв.

Серед іншого, позивачем не спростовано обраховану оцінювачем по наведеній у Методиці формулі вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі - 4380,29 грн, з урахуванням зносу його деталей - 0,46.

Доводи позивача щодо обов'язку відповідача здійснити виплату без врахування коефіцієнту зносу деталей застрахованого автомобіля судами правомірно не прийнято до уваги з огляду на таке.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4., 32.7. статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1. статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Відповідно до пункту 22.1. вищенаведеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

При цьому, згідно з пунктом 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з врахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Наведене вище відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у Постанові від 15.04.2015 у справі №3-50гс15, яка вказує, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, тобто у даному випадку - позивача, визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої Звітом про оцінку транспортного засобу.

Проте, як наведено вище, ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" стосується не обсягу зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, а обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страховиком шкоди цим третім особам.

Відтак, судом першої інстанції зазначено, що наведений вище висновок, щодо обов'язку відповідача, як страховика за договором обов'язкового страхування, здійснити виплату (страхове відшкодування) вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей пошкодженого у ДТП автомобіля третьої особи не суперечить та кореспондується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у Постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, де вказано, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування набув права зворотної вимоги до страхувальника винної особи у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Тобто, саме у межах фактичних затрат (із вирахуванням франшизи, якщо є), а не в такому ж точному їх розмірі.

Таким чином, умови Полісу № АС/4488174 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн) та в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (7423,87 грн), але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, визначеного за Звітом оцінювача, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей (4380,29 грн), та за мінусом франшизи (0 грн), та отже в сумі - 4380,29 грн.

Судами встановлено, що відповідачем до подачі даного позову було виплачено позивачу не спростовану ним та визнану судом обґрунтованою вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля - 4380,29 грн, з урахуванням встановленого оцінювачем коефіцієнт зносу деталей - 0,46.

Таким чином, за оцінкою судів є недоведеними належними засобами доказування зобов'язання відповідача виплатити позивачу більшу суму на 3043,58 грн, а тому, в даному випадку, позовні вимоги щодо стягнення до виплаченої відповідачем суми страхового відшкодування ще 3043,58 грн є необґрунтованими, та такими, що правомірно залишені без задоволення судами.

В частині вимог про стягнення з відповідача нарахованих позивачем сум втрат від інфляції та 3% річних за ст.625 ЦК України місцевим судами вірно відмовлено, оскільки відсутнє невиконане грошове зобов'язання на заявлену позивачем суму 3043,58 грн, що обґрунтовано вище.

Касаційна інстанція не бере до уваги доводів касаційної скарги, оскільки позивачем не надано під час судового розгляду судами попередніх інстанцій до матеріалів справи доказів того, що його фактичні витрати, виплачені страхувальникові за договором добровільного страхування, є оціненою шкодою з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, визначеному законодавством, відповідальність за відшкодування якої несе відповідач, згідно приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 у справі № 910/14337/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді К.Грейц

О.Поляк